Використання рослин ґінкго білоба (Ginkgo biloba L.) у мистецтві бонсай

Мета. З’ясувати перспективність використання рослин виду G. biloba та його сортів у техніках китайсько-японського садового топіарного мистецтва бонсай та нівакі. Методи. Дослідження виконували методами теоретичного аналізу, систематизації, порівняння й узагальнення літературних даних, а також користуючись власними методичними напрацюваннями. Результати. З’ясовано, що рослини G. biloba здатні продукувати химерні, схожі на коріння структури: повітряні та базальні чичі. Виділяють три різні стилі ґінкго-бонсаю: стиль «чичі», утворюваний унаслідок розмноження відсадками з дерев, які вже мали сформовані чичі; стиль «сталактит», отримуваний з повітряних чичі зі старих дерев і садіння їх з перевертом (долішньою частиною догори); стиль «грудка або брила», отримуваний відокремленням від базального чичі або внаслідок вторинного проростання базальних чичі з формуванням багатостовбурних ґінкго-бонсай у вигляді «лісу». Залежно від особливостей розвитку G. biloba, розрізняють звичайний ґінкго-бонсай — виконуваний у класичному прямостоячому стилі «Текан»; у стилі «Моєгі», характерними ознаками якого є «вигнута» або «звивиста» форми стовбура; у стилі «Сокан», що характеризується наявністю двох стовбурів, які можуть бути різними за розміром однак утворювати одну спільну крону, та ін., а також ґінкго-чичі бонсай. Для створення некласичних стилів нівакі G. biloba розроблено техніку плетіння стовбура косичкою та по колу. Висновки. Розглянуто особливості використання G. biloba у мистецтві бонсай, залежно від біологічних характеристик рослини. Описані особливості формування повітряних і базальних чичі G. biloba та їхня роль у створенні різних стилів бонсаю. Показано, що рослини G. biloba є перспективними для використання у техніках китайсько-японського садового топіарного мистецтва бонсай та нівакі.