Особливості гормонального тестування тиреоїдної функції у пацієнтів із цукровим діабетом 1-го типу і хронічною хворобою нирок

Актуальність. Перебіг хронічної хвороби нирок (ХХН) може впливати на метаболізм тиреоїдних гормонів. Встановлено, що зниження ниркової функції може поєднуватися зі змінами функції щитоподібної залози (ЩЗ). Тиреоїдна дисфункція також має наслідки для ренального потоку крові, швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), канальцевого транспорту, електролітного гомеостазу та структури клубочків. Мета дослідження— визначити особливості функції ЩЗ у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 1-го типу та ХХН, на підставі чого розробити рекомендації щодо термінів гормонального тестування тиреоїдної патології. Матеріали та методи. З метою визначення оптимальних термінів гормонального тестування була проведена оцінка тиреоїдної функції у 121 пацієнта з ЦД 1-го типу та ХХН. Пацієнти з ЦД 1-го типу та ХХН були розділені на 3 групи: перша— 78 осіб із ШКФ ≤ 60 мл/хв/1,73 м2, група 2— 20 осіб, які отримують нирково-замісну терапію (НЗТ), група 3— 23 особи після трансплантації нирки (ТН) з адекватною функцією трансплантату (тривалість роботи ниркового трансплантату— 3,62 (1,47–4,28) року). Результати. У пацієнтів із ЦД 1-го типу та ХХН знижена діагностична цінність рівня тиреотропного гормону (ТТГ) у зв’язку з відсутністю відмінностей його значень при зниженні вільного тироксину (вТ4) і вільного трийодтироніну (вТ3). Найбільш чутливим маркером тиреоїдної дисфункції є вТ3. Генез тиреоїдних порушень у пацієнтів з ЦД 1-го типу та ХХН має неімунну природу. У пацієнтів із ЦД 1-го типу, які отримують НЗТ, після процедури гемодіалізу відбувається збільшення периферичних загальних вТ4 і вТ3, що обумовлює необхідність моніторингу функціональних порушень ЩЗ безпосередньо після проведення сеансу гемодіалізу. Після ТН відбувається відновлення нормальних значень індексу периферичної конверсії (ІПК) і вТ3 протягом 1–2 років залежно від тривалості отримання НЗТ. У пацієнтів із ЦД 1-го типу з тривалістю роботи ренотрансплантату більше трьох років відбувається збільшення ІПК, що характеризує дисбаланс периферичних тиреоїдних гормонів у бік зниження вТ3 при відносно стабільному вТ4. Висновки. Тиреоїдні дисфункції характерні для всіх стадій патологічного процесу при ХХН у пацієнтів із ЦД 1-го типу, включаючи пацієнтів на термінальній стадії і після успішної трансплантації нирки. Зміни тиреоїдних гормонів асоційовані з тривалістю НЗТ, тривалістю роботи ренотрансплантату, а також можуть потенційно впливати на виживання пацієнтів після ТН.